Дистанційне навчання (113 група)

 12.03.2020

Тема уроку: Нормативно-правова база цивільного захисту

План

1.      Законодавче та нормативно-правове забезпечення її

функціонування.

 2.   Єдина державна система цивільного захисту та її складові.

Значну роль у вирішенні завдання ефективного реагування на надзвичайні ситуації відіграє  законодавчий механізм запобігання та ліквідації їх наслідків.

Цивільний захист (ЦЗ) — це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час і в особливий період. Цивільний захист здійснюється з метою гарантування безпеки і захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей і довкілля від надзвичайних ситуацій, пожеж і подолання їх небезпечних наслідків в мирний час і в особливий період.

Правовою основою ЦЗ є Конституція України, Кодекс цивільного захисту, Закон України «Про основи національної безпеки України, а також акти Президента та КМУ.

Для виконання завдань, спрямованих на захист населення від НС, держава надає громадянам України необхідні права та зобов’язує виконувати певні правила.

Єдина державна система цивільного захисту (ЕДСЦЗ) — сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ й організацій, які забезпечують державну політику в галузі цивільного захисту в мирний час і в особливий період.

 ЕДСЦЗ складають:

Ø  органи управління;

Ø  сили, призначені для виконання завдань цивільного захисту;

Ø  фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів;

Ø  системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

Ø  система моніторингу техногенної і природної безпеки та

прогнозування надзвичайних ситуацій;

Ø система навчання кадрів, керівного складу і фахівців у сфері ЦЗ,

навчання населення діям в НС;

Ø система наукового забезпечення заходів ЦЗ.

Загальне керівництво ЄДСЦЗ здійснює КМУ.

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС. Особливим видом аварійнорятувальних служб є Державна служба медицини катастроф, яка діє в складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Режим функціонування ЕДСЦЗ в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану». Особливості функціонування ЕДСЦЗ за воєнного стану визначають Законом України «Про правовий режим воєнного стану» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На об’єктах господарювання за типовою схемою, враховуючи особливості об’єкта, створюються служби ЦЗ:

Ø оповіщення і зв’язку;

Ø  медична;

Ø  радіаційного та хімічного захисту;

Ø  охорони громадського порядку;

Ø  протипожежна; 6) енергопостачання та світломаскування;

Ø  аварійно-технічна;

Ø  сховищ та укриттів;

Ø  транспортна;

Ø  матеріально-технічного постачання та інші.

Організація навчання населення діям у НС.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» всі категорії населення зобов’язані вивчати основні способи захисту від наслідків НС техногенного та природного характеру, прийоми надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту, а також дотримувати заходів безпеки.

Навчання діям у НС здійснюють:

Ø  за місцем роботи — працюючого населення;

Ø  за місцем навчання — дітей дошкільного віку, учнів та студентів;

Ø   за місцем проживання — непрацюючого населення.

Домашнє завдання.

Вивчити тему уроку, дати письмову відповідь    на контрольні запитання

Контрольнві запитання

1. Що таке цивільний захист і яка його правова основа?

2. Які основні завдання і заходи держави у сфері ЦЗ?

3.Які права і обов’язки громадян України у сфері цивільного захисту?                        4. Які завдання ЕДСЦЗ, із чого вона складається і хто здійснює її

керівництво?

 5. У яких режимах функціонує єдина державна система ЦЗ?

 6. Як організований цивільний захист на об’єкті економіки?

Підручник І. М. Гарасимів «Захист Вітчизни» §39 стор.180-182

https://pidruchnyk.com.ua/409-zahist-vtchizni-dlya-hlopcv-gerasimv-pashko-fuka-schirba-10-klas.html

19.03.2020

Тема уроку: Надзвичайні ситуації. Причини виникнення та їх класифікація.

План уроку

1.                 Причини виникнення надзвичайних ситуацій.

2.                 Класифікація надзвичайних ситуацій.

Щодня у світі фіксують тисячі подій, під час яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей (через аварії, катастрофи, стихійні лиха, епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо). Вони призводять до загибелі людей і до значних матеріальних втрат. Такі події називають надзвичайними ситуаціями (НС).

Надзвичайна ситуація — обстановка на окремій території, суб’єкті господарювання або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією,  застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.

НС, які можуть виникати на території України в мирний і воєнний час негативно впливають на функціонування об’єктів економіки та життєдіяльність населення. Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення.

Надзвичайні ситуації, відповідно до кодексу цивільного захисту, класифікують:

 а) за характером походження або причиною виникнення;

 б) ступенем поширення;

 в) розміром людських утрат та матеріальних збитків.

 Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

1) техногенного характеру;

2) природного характеру;

3) соціальні;

4) воєнні.

НС техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи, аварії з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, тощо.

НС природного характеру, або стихійні лиха — це небезпечні геологічні, метеорологічні явища, природні пожежі, інфекційна захворюваність людей, тварин, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Соціальні НС — порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування або пов’язане із зникненням (викраденням) зброї та небезпечних речовин, нещасними випадками з людьми тощо.

 Воєнні НС — порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті, спричинене застосуванням звичайної зброї або зброї масового ураження, під час якого виникають вторинні чинники ураження населення, визначені в окремих документах.

Домашнє завдання: Письмово дати відповідь на запитання.

1.                 Яка подія називається надзвичайною ситуацією?

2.                 За якими ознаками поділяють НС і на які групи за причиною їх виникнення?

3.                  Наведіть приклади надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Підручник І. М. Гарасимів «Захист Вітчизни»  §40, стор.183-189

https://pidruchnyk.com.ua/409-zahist-vtchizni-dlya-hlopcv-gerasimv-pashko-fuka-schirba-10-klas.html

 Перегянути презентації:

https://studfile.net/preview/5403765/

            https://naurok.com.ua/prezentaciya-nadzvichayni-situaci-pravila-povedinki-pid-chas-nadzvichaynih-situaciy-pozhezha-22184.html

 26.03.2020

Тема уроку:  Ознаки та рівні надзвичайних ситуацій

План

1.        Загальні ознаки надзвичайних ситуацій.

2.        Критерії для визначення рівня надзвичайної ситуації.

3.        Рівні надзвичайних ситуацій.

Практично для будь-якої НС властиві такі загальні ознаки:

Ø  загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх

життєдіяльності;

Ø   заподіяння економічних збитків;

Ø   істотне погіршення стану довкілля.

Класифікація НС за їх рівнями здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов’язаних з НС та ліквідацією їх наслідків.

Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлено такі критерії:

1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації наслідків НС;

2) кількість людей, які загинули (постраждали), або чиї умови життя порушено;

3) розмір збитків, завданих НС.

З урахуванням територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули; за масштабом можливих наслідків; характеру сил і засобів, що залучаються до їх ліквідації, розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій:

1) загальнодержавний;

2) регіональний;

3) місцевий;

4) об’єктовий.

НС державного рівня за територіальним поширенням вважають таку, що:

1)   поширилась або може поширитися на територію інших держав;

2) поширилась на територію двох чи більше регіонів України, а для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів (понад один відсоток відповідних бюджетів);

3) яка призвела до загибелі понад 10 осіб, або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб, або було порушено нормальні умови життя понад 50 тис. осіб більш як на 3 доби;

4) спричинила збитки, що складають понад 150 тис. мінімальних розмірів заробітної платні (Чорнобильській АЕС, повінь на Закарпатті).

НС місцевого рівня за територіальним поширенням вважають таку:

1) яка вийшла за межі території потенційно небезпечного об’єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта (понад 1 % відповідних бюджетів); до місцевого рівня також належать всі НС, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери;

2) під час якої загинуло 1–2 особи або постраждало 20–50 осіб, чи порушено нормальні умови життєдіяльності 100–1000 осіб довше ніж на 3 доби;

3) збитки від якої перевищили 2000 мінімальних розмірів заробітної плати (повінь під Одесою в 2013 р. внаслідок тропічної зливи).

 Пожежа в центрі Тернополя в 2015 р. Об’єктового рівня визнається НС, яка не підпадає під названі вище визначення, тобто така, що розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті, її наслідки не виходять за його межі.

Що більше постраждалих людей під час НС, то ширшу територію вона охоплює. І навпаки. Через це за основу чинних класифікацій НС за їх масштабом найчастіше беруть територіальний принцип, за яким НС поділяють на локальні, об’єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні, континентальні та глобальні.

Виникнення НС — це загроза життю та здоров’ю людей, порушення нормальних умов життєдіяльності. Для ліквідації наслідків НС треба залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів.

Домашнє завдання:

Записати в  зошит  тему уроку та  дати відповіді на поставлені запитання.

Контрольні запитання.

1. За якими ознаками визначають рівень НС?

2. Як поділяються НС за вагомістю впливу на людей?

3. На які категорії поділяють аварії, що можуть бути причиною НС?

Підручник І. М. Гарасимів «Захист Вітчизни» § 40, стор.191-192

https://pidruchnyk.com.ua/409-zahist-vtchizni-dlya-hlopcv-gerasimv-pashko-fuka-schirba-10-klas.html

 02.04.2020

Тема уроку:  Джерела небезпечних ситуацій у воєнний час

Поміркуйте, чому для людей, які пережили війну, найкраще побажання: «Щоб ви були здорові і щоб був мир!»

Війни або воєнні НС — це порушення нормальних умов життя людей на окремій території чи об’єкті, на водному об’єкті, спричинене застосуванням зброї. Ці джерела небезпечних ситуацій утворюються внаслідок руйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Війни знищували значні людські і матеріальні ресурси, сприяли поширенню інших лих, гальмували розвиток людства. Зброя ставала все потужнішою, а наслідки її використання все жахливішими. Певні країни світу мають ядерну зброю, яка може знищити все  живе на планеті. Після низки випробувань цієї зброї, моделювання обстановки, що виникла внаслідок її використання, та ряду техногенних катастроф на ядерних об’єктах, зокрема на Чорнобильській АЕС, людство зрозуміло, що переможця ядерної війни може не бути і що ядерна війна може призвести до зникнення цивілізації взагалі. Щоб цього не сталося, треба проводити запобіжні заходи. Майже всі країни підписали угоду про заборону застосування зброї масового ураження. У світі розроблена система контролю за нерозповсюдженням ядерної, хімічної та біологічної зброї, але, незважаючи на це, нам важливо знати джерела небезпечних ситуацій у воєнний час, щоб уміти на них реагувати.

Усі види зброї є джерелом небезпечних ситуацій. Розрізняють зброю масового ураження (ядерна, хімічна, біологічна). Вона призводить до масового ураження всього живого на великих територіях, а внаслідок ядерного вибуху і до руйнувань на місцевості.

 Звичайна зброя - застосовують як під час локальних, так і під час великомасштабних бойових дій. Розрізняють чимало видів звичайної зброї, і всю її застосовують для знищення людей та матеріальних об’єктів.

 Ядерна зброя — це зброя масового ураження вибухової дії. Ядерна зброя створює найбільшу загрозу для життя і здоров’я людини. Фактори ураження ядерної зброї — ударна хвиля, світлове випромінювання, проникна радіація, радіоактивне зараження місцевості та електромагнітний імпульс — спричиняють різні за характером і тяжкістю ушкодження. Люди отримують механічні ушкодження від ударної хвилі, опіки різного ступеня і, звичайно, гостру променеву хворобу.

Хімічна зброя - масове ураження людей, тварин і рослин, зараження місцевості, споруд, техніки, води й продуктів харчування. Отруйні речовини (ОР) мають надзвичайно токсичні властивості, що забезпечують найбільшу бойову ефективність під час використання. За стійкістю ОР поділяють на дві групи: а) стійкі; б) нестійкі.

Біологічна, або бактеріологічна зброя (БЗ) -  боєприпаси та інші технічні пристрої, які комплектують із біологічних чи бактеріальних засобів, призначених для ураження людей, тварин та рослин. Такими засобами можуть бути збудники інфекційних хвороб, бактеріальні отрути, суміші кількох видів мікробів чи токсинів. Як біологічну зброю можна використати такі збудники інфекційних захворювань, як: чума, натуральна віспа, сибірка, пситакозтощо.

Антисанітарні умови, які виникають на місцевості ведення бойових дій, особливо в населених пунктах, спричинені, по-перше, порушенням роботи комунальних служб, а отже — до погіршення якості питної води, перебоїв каналізаційної системи тощо; подруге, наявністю загиблих, яких не завжди можна вчасно поховати, що призводять до появи осередків інфекційних захворювань.

Важливою є техногенна й екологічна небезпека. Хімічні підприємства, нафтопереробні заводи в разі їх часткового або повного руйнування призводять до техногенної катастрофи і є джерелом небезпеки для здоров’я і життя людей, подібної до тієї, що виникає в разі застосування хімічної зброї.

Особливу увагу слід приділяти катастрофам, які можуть виникнути під час руйнування внаслідок бойових дій екологічно небезпечних об’єктів, таких як гідрота атомні електростанції (ГЕС, АЕС). Аварія на АЕС, за небезпеками, які виникають, може бути подібною до застосування супротивником ядерної зброї малої потужності. Вивчення джерел НС воєнного часу — необхідна умова підготовки людей до можливих бойових дій. Тому потрібно розробляти комплексні заходи підготовки населення, діяльності місцевої влади та дій військ для зменшення наслідків таких ситуацій.

            Домашнє завдання:

Контрольні запитання

1. Які види зброї використовують під час воєнних дій?

2. Які фактори ураження ядерної зброї?

3. Чим небезпечна хімічна зброя?

4. За якими ознаками і на які групи поділяють бойові ОР? Наведіть приклади.

5. Чим небезпечна біологічна зброя? Як відбувається ураження нею?

6. Які особливості застосування й ураження людини звичайною зброєю?

7. Які небезпеки чигають на людей у воєнний час унаслідок антисанітарних умов?

8. Наведіть приклади НС техногенного характеру внаслідок бойових дій.

Підготувати презентацію: Джерела небезпечних ситуацій у воєнний час.

Підручник І. М. Гарасимів «Захист Вітчизни». § 42, стор. 192-197

https://pidruchnyk.com.ua/409-zahist-vtchizni-dlya-hlopcv-gerasimv-pashko-fuka-schirba-10-klas.html

09.04.2020

Тема уроку:  Надзвичайні ситуації, які характерні для регіону. Потенційно небезпечні об’єкти міста (району)

План

1.      Можливість виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

2.      Небезпечні (потенційно небезпечні) об’єкти.

Поміркуйте й скажіть, чи є у вашому місті (селі) потенційно небезпечні об’єкти. Чи можна попередити виникнення НС, пов’язаних з ними?

Вивчення можливих надзвичайних подій, характерних для певної місцевості, дає змогу диференційовано й спрямовано братися до розробки та здійснення заходів, які можуть пом’якшити наслідки аварій, катастроф та стихійного лиха.

 Можливість виникнення НС техногенного характеру більша в тих регіонах, де більша техногенна навантаженість території, тобто більша кількість об’єктів народного господарства: підприємств, трубопроводів, транспорту, які можуть бути причиною аварій. Деяких з них називають потенційно небезпечними об’єктами (ПНО), тобто такими, на яких використовують, виготовляють, переробляють, зберігають чи транспортують небезпечні речовини та біологічні препарати.

 Небезпечними називають біологічні, хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, займисті речовини.

 Потенційно небезпечними об’єктами вважають:

-         хімічні підприємства та виробництва;

-         військові об’єкти та підприємства з виробництва вибухових речовин і

боєприпасів;

-         підприємства та установи, що мають виробництво ядерних матеріалів,

використовують та зберігають їх;

-         підприємства з виробництва та постачання електричної та теплової

енергії;

-         металургійні, машинобудівні та металообробні підприємства й

виробництва;

-          підприємства з видобування руд та нерудних копалин;

-          підприємства з виробництва будівельних матеріалів;

-          підприємства з обробки деревини;

-          підприємства легкої промисловості;

-          підприємства з виробництва та обробки тваринних продуктів;

-          підприємства з виробництва харчових продуктів та смакових речовин;

-          санітарно-технічні споруди комунального призначення;

-          гідроспоруди; об’єкти транспорту; трубопроводи та споруди на них;

заправні станції;

-          сховища газу, нафти і нафтопродуктів; склади небезпечних та шкідливих

речовин;

-         об’єкти водопостачання та водовідведення.

 За видом небезпечних речовин потенційно небезпечні об’єкти поділяють на:  

 а)  вибухо-пожежонебезпечні (ВПНО);

 б)  хімічно небезпечні (ХНО);

 в)  радіаційно небезпечні (РНО).

          Вибухо-пожежонебезпечні об’єкти — це виробництва вибухових (тротил, тетрил, гексоген тощо) і займистих речовин, нафтопереробні підприємства, млинарські комбінати та елеватори, деревообробні та інші підприємства.

 Радіаційно небезпечні об’єкти — атомні електростанції (АЕС) виробництва ядерного палива, переробки та поховання радіоактивних відходів тощо.             

 Гідротехнічні споруди — греблі, дамби, вали, канали, шлюзи трубопроводи, тунелі, моли, водосховища та інші інженерні споруди.

            Водосховища для регулювання стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця тощо; для забезпечення країни водою.

            Нафто-, газо-, аміакопроводи фіксують по кілька аварій, що призводять до викидів нафтопродуктів і газу, завдаючи збитки водному та сільському господарствам.

           Підприємства металургійної промисловості забруднюють атмосферу викидами оксидів азоту, вуглецю, сірчаного ангідриду, пилу, сажі та інших шкідливих речовин..

           Теплові електростанції теплоелектроцентралі, газоперекачувальні станції, котельні забруднюють повітря сірчаним ангідритом, оксидами вуглецю, азотом, пилом і сажею.

           Підприємства вугільної промисловості мають накопичувачі, призначені для відстоювання домішок води шахтного водовідливу, у яких різні речовини мають кислу реакцію і негативно впливають на довкілля.

           Транспортні аварії пов’язані з перевезенням небезпечних речовин, які супроводжуються вибухами, пожежами, викидами отруйних речовин, потраплянням автомобілів у прірву, воду.

           Запобігання аварій на потенційно небезпечних об’єктах в Україні досягається завдяки здійснення таких заходів:

-         виявлення всіх чинників небезпек техногенного характеру, у тому числі

небезпеки продукції, що випускається;

-         комплексні методи оцінювання ступеня небезпеки потенційно

небезпечних об’єктів;

-         розробку прогнозів щодо виникнення, розгортання в часі і просторі

надзвичайних ситуацій техногенного характеру, ліквідації їх наслідків, оцінювання розмірів можливих утрат і збитків;

-   розроблення і проведення превентивних і профілактичних заходів, метою

яких є забезпечення стійкої й безаварійної роботи об’єктів народного господарства.   Відповідно до вимог чинного законодавства України, при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об’єктів слід подбати про екологічну безпеку людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на довкілля. При цьому мають бути передбачені вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони довкілля і здоров’я людей.

 Контрольні запитання

         1. Поясніть терміни: техногенна навантаженість території, потенційно небезпечні об’єкти.

          2.   У яких галузях народного господарства є потенційно небезпечні об’єкти?

          3. На які групи поділяють потенційно небезпечні об’єкти за видом небезпечних речовин? Наведіть приклади.

          4. Які небезпеки можуть виникати у разі аварій на вибухо- пожежо- радіаційно хімічно небезпечних об’єктах?

          5. Поясніть, чим небезпечні гідродинамічні аварії, великі водосховища; нафто-, газо-, аміакопроводи; аварії на підприємствах металургійної промисловості, об’єктах енергетики; полігони для зберігання твердих побутових відходів і великі тваринницькі комплекси.

          6. Які фактори ураження людини виникають під час транспортних аварій?

Домашнє завдання

Підручник І. М. Гарасимів, К. О. Пашко, М. М. Фука, Ю. П. Щирба «Захист Вітчизни». §43, стор.198-202

https://pidruchnyk.com.ua/409-zahist-vtchizni-dlya-hlopcv-gerasimv-pashko-fuka-schirba-10-klas.html

 Записати тему, короткий конспект уроку відповідно до контрольних запитань.

16.04.2020

Тема уроку: Основні способи захисту населення  в надзвичайних ситуаціях

План

1.       Поняття про евакуацію та її види.

2.       Принципи і способи здійснення евакуації населення.

3.       Підготовка та проведення  евакуації населення з небезпечних районів.

Одними із новних засобів захисту населення від надзвичайних ситуацій є використання термінової та завчасної евакуації з місця можливої НС.

       Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з категорійних міст у заміську зону. Вони організовуються і проводяться відповідно до плану ЦО району (об'єкта) та розпоряджень старшого начальника ЦО.

        Розосередження — це організоване вивезення (виведення) з міст і

розміщення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, що

продовжують працювати у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій.  

        Евакуація — вивезення (виведення) з міст у заміську зону решти

населення, яке знаходиться у зонах можливих сильних руйнувань і катастрофічного затоплення.

Що стосується навчальних закладів, то тут можливі три варіанти: перший — вони припиняють свою діяльність, другий — евакуюються (діяльність переноситься у заміську зону), третій — продовжують роботу на своїх місцях, але за скороченими програмами.

Заміська зона — це територія, розташована поза містом, за межами зон можливих руйнувань.

Кожному підприємству, навчальному закладу визначається район або місце розташування.

У мирні дні також доводиться евакуювати населення із зон затоплення, з районів сходження снігових лавин і селевих потоків. Після аварії на ЧАЕС у 1986 р. було здійснено евакуацію мешканців міст Чорнобиля і Прип'яті та 800 населених пунктів 30-кілометрової зони.

Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їхніх сімей у призначені райони покладається на начальників ЦО та штабів ЦО підприємств, установ, навчальних закладів. Розосередження робітників і службовців підприємств, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим принципом, а населення, не зайнятого у виробництві,— за територіальним принципом (за місцем проживання).

Щоб евакуація пройшла організовано, її завчасно планують місцеві адміністративні органи і створені при них евакуаційні комісії; заздалегідь визначаються склад, місця розташування і порядок роботи збірних евакуаційних пунктів (ЗЕП),ав сільській місцевості, куди вивозиться населення, створюються евакоприйомні комісії і прийомні евакуаційні пункти (ПЕП).

На кожному підприємстві, в установі, навчальному закладі, домоуправлінні мають бути евакуаційні списки, які разом з паспортами є основними документами для обліку, розміщення і забезпечення усім необхідним у районах розселення.

Евакуація може здійснюватися усіма видами транспорту і пішки.

Коли надійшло розпорядження про початок розосередження та евакуацію, начальник ЦО повідомляє про це керівників виробничих підрозділів, останні оповіщають робітників і службовців, а ті — членів своїх сімей. Непрацюючі оповіщаються за місцем проживання.

       Почувщи інформацію про евакуацію, громадяни повинні готуватися до виїзду в заміську зону. Із собою взяти найнеобхідніше: засоби індивідуального захисту, аптечку індивідуальну (АІ) та індивідуальний протихімічний пакет (ШП), паспорт, військовий квиток, свідоцтва про шлюб, народження, освіту, спеціальність, трудову книжку або пенсійне посвідчення, продукти харчування на 2-3 доби, одяг, взуття, предмети туалету. Усе зібране скласти у валізу (сумку, рюкзак) і прикріпити ярлик (бирку), на якому зазначити прізвище, ім'я, по батькові, кінцевий пункт евакуації. Дітям дошкільного віку потрібно пришити ярлички до одягу (під комір, на зворотний бік верхнього одягу).

Перед виходом із квартири виключити всі освітлювальні і нагрівальні прилади, закрутити крани водопровідної і газової мереж, закрити вікна і кватирки, замкнути двері; ключі здати у житловий орган.

Для підтримання громадського порядку на об'єктах ЗЕП і ПЕП, на станціях (пристанях, пунктах) посадки і висадки, у місцях розселення в заміській зоні виставляються пости охорони громадського порядку, організовується патрулювання. До виконання цих заходів залучаються формування охорони громадського порядку (команди, групи), що створюються з відомчої воєнізованої і сторожової охорони та добровільних народних дружин.

Домашнє завдання

 Контрольні запитання

1.   Що таке евакозаходи? Розосередження?  Евікувція?

                2. Як і хто організовує евакуацію населення?

                3. Як необхідно підготуватися до евакуації?

                 

                Вивчити конспект з коротким записом в зошит.

Переглянути презентацію за посиланям

                https://naurok.com.ua/prezentaciya-sposobi-zahistu-naselennya-v-nadzvichaynih-situaciyah-13374.html

                 

                 

  23.04.2020

Тема уроку: Правила евакуації під час виникнення надзвичайних ситуацій

Перегляд відеоматерівлів за посиланнями

https://www.youtube.com/watch?v=QPMZC9s706w

https://www.youtube.com/watch?v=p7ZsxPRalHc

Домашнє завдання:

Створити презентацію: Пам'ятка дій при виникненні надзвичайних ситуацій

Презентаціяhttps://drive.google.com/file/d/1LWQOvjIgCqwQ5EzawMpw6uJiAm_VgIxy/view?usp=sharing

30.04.2020

Тема: Рятувальні та  інші невідкладні роботи: основи проведення

План

1.     Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт.

2.     Етапи рятувальних та інших невідкладних  робіт (РІНР).

Проблема запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження та ліквідації їх наслідків для України є однією з найактуальніших.

Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

Ø  розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань,

розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

Ø  локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

Ø  визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує

небезпека;

Ø  визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

Ø  пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

Ø  розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

Ø  надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;

Ø  вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

Ø  організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і громадського порядку;

Ø  відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів; – пошук, розпізнавання і поховання загиблих;.

Ø  санітарна обробка уражених;

Ø  знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

Ø  соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відносяться:

Ø  прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за

валах та на зараженій території;.

Ø  локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і

технологічних мережах;

Ø  ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних

систем і мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт;

Ø  зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і

безпечному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи.

На першому етапі вирішуються завдання:

Ø  щодо екстреного захисту населення;

Ø  з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;

Ø  з підготовки до виконання РІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

Ø   оповіщення про небезпеку;

Ø   використання засобів захисту;

Ø   додержання режимів поведінки;

Ø   евакуація з небезпечних у безпечні райони;

Ø   здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги;

Ø   локалізація аварій;

Ø   зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

Ø   попередження (запобігання) і гасіння пожеж.

На другому етапі проводяться:

Ø   пошук потерпілих;

Ø   витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

Ø   евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

Ø   надання медичної допомоги;

Ø   санітарна обробка людей;

Ø   знезараження одягу, майна, техніки, території;

Ø   проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують

здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

Ø   відновлення чи будівництво житла;

Ø   відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

Ø   організація медичного обслуговування;

Ø   забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

Ø   знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

Ø   соціально-психологічна реабілітація;

Ø   відшкодування збитків;

Ø   знезараження майна, території, техніки.

Відновлювальні роботи здійснюють спеціально створені підрозділи (бригади). Залежно від рівня надзвичайної ситуації (загальнодержавного, регіонального, місцевого чи об'єктового) для проведення РІНР залучаються сили і засоби ЦО центрального, регіонального або об'єктового підпорядкування.

Домашнє завдання:

Вивчити конспект уроку, дати письмову відповідь на запитання:

1. Що відноситься до рятувальних робіт.

2. Що відноситься до невідкладних робіт.

3. Опишіть заходи щодо екстреного захисту населення.

 Перегляньте відео за посиланням

https://www.dsns.gov.ua/ua/Video-DSNS-Ukrayini/83944.html

https://www.youtube.com/watch?v=TaaUgdTzSHk

07.05.2020

Тема уроку:  Базова підтримка життя

План

1. Рятувальний ланцюжок у разі раптової зупинки серця.

2. Алгоритм дій проведення серцево-легеневої реанімації .

Чи є обов’язком кожного з нас уміти надати домедичну допомогу? Чому?

Невідкладний стан людини — це раптове погіршення фізичного або психічного здоров’я, яке становить пряму й невідворотну загрозу життю та здоров’ю людини або інших людей і виникає через хвороби, травми або з інших внутрішніх чи зовнішніх причин.

Домедична допомога є важливим елементом системи екстреної медичної допомоги, яку на професійному рівні здійснюють працівники виїзних бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (бригад ЕМД).

Удома, на вулиці, на відпочинку та будь-де на ваших очах людині може стати недобре, вона може постраждати внаслідок ДТП, утоплення, падіння з висоти, отруєння тощо. Завдяки високому рівню обізнаності та практичної підготовки ви не будете безпорадними й зможете надати домедичну допомогу — урятувати та зберегти життя людини в невідкладному стані й мінімізувати наслідки впливу такого стану на її здоров’я.

Ви розпочинаєте вивчення домедичної допомоги з найскладнішої ситуації, яка може виникнути, — раптової зупинки серця. Що швидше ви прийдете на допомогу, то більше шансів у постраждалого вижити.

 Сукупність дій, які треба виконати за умов раптової зупинки серця, називають серцево-легеневою реанімацією (СЛР). Якщо розпочати СЛР одразу після зупинки серця, шанси відновити його роботу сягають понад 85 %, а за 10 хв — уже менше 10 %.

Ураховуючи важливість проблеми, була розроблена певна послідовність дій у разі раптової зупинки серця, яка забезпечує найбільшу ймовірність виживання постраждалих і яка отримала світове визнання. Її назвали «ланцюжком виживання».

 Перша ланка «ланцюжка виживання» має забезпечити вчасне розпізнавання загрози раптової зупинки серця та вчасний виклик на допомогу бригади ЕМД. Раптовій зупинці серця передують ознаки погіршення загального стану людини. Часто це пов’язано з хворобами серця. Якщо раптово з’явився дискомфорт чи тривалий стискаючий біль посередині грудної клітки, який не зникає під час відпочинку й віддає в нижню щелепу або ліву руку; якщо людина скаржиться на загальну слабкість, відчуття смерті, запаморочення, пітливість, порушення ритму серцевої діяльності, негайно викликайте бригаду ЕМД, зателефонувавши «103» або «112»

Друга ланка «ланцюжка виживання» наголошує на потребі раннього проведення СЛР. Як тільки ви констатували, що в постраждалого виникла раптова зупинка серця й бригада ЕМД викликана, негайно розпочинайте заходи СЛР, а саме — натискання на грудну клітку. Ця маніпуляція не вимагає додаткового обладнання і залежить лише від вашого уміння. Ефективне натискання на грудну клітку дешо компенсує роботу серця.

Стискання серця через грудну клітку сприяє викиду мінімального об’єму крові, який забезпечить киснем серце та мозок людини!

Завдяки натисканню на грудну клітку ви виграєте час до моменту прибуття бригади ЕМД або до моменту, коли вам принесуть автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД). І в першому, і в другому випадку, попри натискання на грудну клітку, якнайшвидше необхідно повести електричну дефібриляцію. Електрична дефібриляція полягає в забезпеченні проходження через серцевий м’яз електричного імпульсу, який зупиняє хибну роботу м’яза й створює умови для відновлення ритму та «насосної» функції серця. Саме тому третя ланка «ланцюжка виживання» вимагає ранньої дефібриляції. Для вас і всіх інших немедичних працівників у багатьох країнах Європи й Америки в місцях скупчення людей (в аеропортах, залізничних вокзалах, на автобусних зупинках, у театрах тощо) розміщені для вільного доступу АЗД. Це зроблено саме з метою проведення ранньої дефібриляції, яку може виконати за допомогою АЗД будь-яка підготовлена людина. З роботою АЗД ознайомитеся й ви.

Рання дефібриляція — це найважливіший елемент СЛР!

Якщо СЛР вами чи бригадою ЕМД проведена успішно, пацієнт підлягає обов’язковому обстеженню та лікуванню, починаючи з карети екстреної (швидкої) медичної допомоги, закінчуючи високоспеціалізованою допомогою в профільному відділенні лікарні. На це вказує четверта ланка «ланцюжка виживання».

Зазначена послідовність надання допомоги не є випадковою. Вона побудована на основі наукового аналізу результатів лікування багатьох тисяч випадків раптової зупинки серця і пропонує найефективнішу послідовність дій як для немедичних, так і для медичних працівників.

Домашнє завдання

 Вивчіть §45,46 стор. 203-213. Підручник І. М. Гарасимів «Захист Вітчизни»  

https://pidruchnyk.com.ua/409-zahist-vtchizni-dlya-hlopcv-gerasimv-pashko-fuka-schirba-10-klas.html

Перегляньте Інтернет-ресурси за посиланням

http://www.myshared.ru/slide/1345273/

https://www.youtube.com/watch?v=14K6my9YpV4

Дайте письмову відповідь на запитання:

1. У чому полягає сутність домедичної допомоги?

2. Дайте визначення поняттю «невідкладний стан людини».

           3. Що називають серцево-легеневою реанімацією?

4. Які ознаки людини можуть передувати раптовій зупинці серця?

5.Чому постраждалому із зупинкою серця слід провести електричну дефібриляцію?

6. У чому полягає сутність «ланцюжка виживання»?

14.05.2020

Тема уроку: Кровотеча та перша допомога при кровотечах

План

1.      Кровотечі та їх причини.

2.      Види кровотечі.

3.      Долікарська допомога при зовнішній кровотечі.

4.      Долікарська допомога при носовій кровотечі.

Причини кровотечі. Кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, поранення, пов'язаного як з механічним порушенням судинної стінки, так і з її патологічними змінами, які зустрічаються при деяких захворюваннях (гіпертонічній, виразковій, променевій хворобах). Кровотеча може бути при різноманітних гематологічних захворюваннях (гемофілії), тощо.

Сила, з якою кров витікає з кровоносної судини, залежить від виду судини (при артеріальній кровотечі сильніша, ніж при венозній) діаметру (чим крупніша судина, тим сильніша кровотеча), від виду пошкодженої тканини (при пошкодженні м'язів кровотеча сильніша, ніж при пошкодженні підшкірної жирової тканини), положення частини тіла, яка кровоточить. При опусканні руки кровотеча збільшується, а при піднятті зменшується.

Види кровотечі: в залежності від виду пошкодженої судини розрізняють - артеріальну, венозну, капілярну.

Найбільш небезпечною є артеріальна кровотеча. Вона виникає при ушкодженні артеріальної судини, при цьому кров має яскраво-червоний колір (через насичення її киснем) і виштовхується з рани сильним пульсуючим струменем, іноді фонтаном, висота якого змінюється з кожною пульсовою хвилею.

При венозній кровотечі кров має темно-червоний колір, внаслідок збіднення її киснем, тече повільно, постійно. Венозна кровотеча менш інтенсивна, ніж артеріальна. При пораненнях вен шиї та грудної клітки нерідко існує смертельна небезпека: внаслідок негативного тиску в цих венах, до них в момент вдиху потрапляє повітря, яке може викликати закупорку кровопостачальної судини - (повітряну емболію) і стати причиною блискавичної смерті.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження судин дрібного діаметру, при неглибоких пораненнях. Капілярна кров має яскраво-червоний колір і відрізняється тим, що окремих судин, що кровоточать, немає і кров рівномірно витікає з усієї площини пошкодженої тканини.

Кровотечі поділяються на зовнішні (з ран або природних отворів тіла) і внутрішні (кров збирається у порожнинах тіла (плевральній, черевній тощо) або в якомусь органі.

Внутрішня кровотеча може стати небезпечною, тому що її початок і інтенсивність важко визначати, діагностувати, а тому необхідна допомога може бути надана невчасно. До внутрішніх кровотеч відноситься паренхіматозна кровотеча.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при ушкодженні внутрішніх органів - печінки, нирок, селезінки, буває масивною і дуже небезпечною. Це немов змішана кровотеча з артерій, вен, капілярів. При цьому кров витікає з усієї поверхні рани органу. Для зупинки цієї кровотечі необхідне швидке хірургічне втручання.

Долікарська допомога при зовнішній кровотечі

Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи - попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої медичної допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується у медичному закладі. При будь-якій кровотечі, особа, яка надає допомогу, повинна діяти швидко, рішуче й обережно. Її завдання полягає в тому, щоб якомога швидше, простіше і надійніше зупинити кровотечу, не погіршити при цьому стан здоров'я потерпілого. При наданні допомоги потерпілого не роздягають, а тільки звільняють від одягу ділянку, що кровоточить.

Артеріальну кровотечу можна зупинити пальцевим притисненням артеріального стовбура, круговим перетягуванням кінцівки джгутом, максимальним згинанням її в суглобі.

Недоліком методу пальцевого притиснення є неможливість тривалої зупинки кровотечі і можливе інфікування рани.

Долікарська допомога при носовій кровотечі.

При носовій кровотечі голова має бути у вертикальному положенні злегка відхилена назад, на перенісся кладуть міхур з льодом або хустинку, змочену холодною водою, забезпечують достатній приток повітря. Часто вдається зупинити носову кровотечу сильним здавлюванням ніздрів протягом 3-5 хвилин. Хворого треба заспокоїти, пояснити, що різкі рухи і спроби очистити ніс посилюють кровотечу. При безрезультатності цих засобів проводять міні-тампонаду порожнини носа, для чого в ніздрі вводять тампони з вати, змочені 3% розчином перекису водню.

Домашнє завдання:

Вивчіть §51, стор.212-222. Підручник І. М. Гарасимів «Захист Вітчизни»  

https://pidruchnyk.com.ua/409-zahist-vtchizni-dlya-hlopcv-gerasimv-pashko-fuka-schirba-10-klas.html

Перегляньте презентацїї  за посиланням

 https://ppt-online.org/161392

https://gdz4you.com/prezentaciyi/inshi/persha-dopomoga-pry-krovotechah-21520/

https://www.youtube.com/watch?v=WaQOwgMfVcE

 Дайте письмову відповідь на запитання:

1. Що таке кровотеча і чим вона небезпечна?

2. Які бувають кровотечі і коли вони виникають?

3.Якими є ознаки капілярної, венозної та артеріальної кровотеч? 4. Які загальні ознаки кровотеч?

 5. Що таке масивна кровотеча і які її характерні ознаки?

 6. Які ознаки і небезпеки внутрішньої кровотечі?

 7. У чому полягає домедична допомога під час травм різних ділянок тіла з можливою внутрішньою кровотечею

21.05.2020

Тема уроку: Домедична допомога в умовах бойових дій (тактична медицина)

План

           1.Тактична медицина.

           2. Етапи надання  домедичної допомоги.

       Тактична медицина - це надання медичної допомоги під час військових дій.

       Основна мета - врятувати життя пораненому.

       Основні причини загибелі від поранень, смерті від яким можна

запобігти:

Ø    крововтрата - 60%:

Ø    пневмоторакс - 30%;

Ø    блокування дихальних шляхів -5%; - 5% - інші причини.

        План надання пораненим бійцям першої домедичної допомоги
«Платинові 10 хвилин”.

        Етапи надання домедичної допомоги:

Ø    допомога безпосередньо на лінії вогню;

Ø     надання допомоги в укритті;

Ø    евакуація потерпілого до шпиталю.

       Червона зона –  зона бойових дій.  Якщо поранений знаходиться у
червоній зоні, то в ній пораненному лише проводиться первинний огляд всієї поверхні тіла на предмет серйозних поранень та накладають джгут для зупинки кровотечі.
Пораненого НЕ перев'язують, НЕ роблять ін'єкцій.
НЕОБХІДНО оцінити та співставити шанси пораненого на виживання, інтенсивність обстрілу, рівень небезпеки та при можливості попередньо подавити вогневі точки противника.
Його максимально швидко і безпечно евакуюють у Жовту зону.

       Червона зона – зона бойових дій. Незалежно від місця поранення кінцівки, джгут накладється або вище суглоба ближчого до поранення або максимально близько до тулуба. Правильно поставлений джгут викликає різький біль у місці накладання, оніміння кінцівки нижче місця накладання й
неможливість роботи кінцівки, на якій він встановлений. Якщо поранений має ці симптоми-значить джгут поставлений вірно.
ПМД надавати максимально швидко з дотриманням правил особистої безпеки (рятувальник не підіймається вище тіла пораненого,
який лежить на землі, не знімати засоби захисту).

      Жовта зона – зона обстрілу. Жовта зона - це зона, де ведуться активні бойові дії, але є можливість не бути на лінії прямого вогню, знаходитися за укриттям. В цій зоні проводиться вторинний огляд пораненого: антисептика,
перев'язка ран та підготовка для відправлення у Зелену зону.

      Зелена зона – зона укриття. Зелена зона - місце, у якому фактично закінчується зона відповідальності за хворого парамедиком – передача пораненого санбригаді.

       Домашнє завдання:

       Вивчити конспект, переглянути відео https://www.youtube.com/watch?v=6zKAHd9yw54

       Дати письмову   відповідь на поставлені завдання.

    

1.Тактична медицина - це

2.     Які зони надання допомоги можуть бути в умовах бойових дій.

3.     Опишіть характеристику кожної зони.

Підручник "Захист Вітчизни"

https://drive.google.com/file/d/1zvCmuPYTcTmDo4bG4OVkcMVzdUiv6tqg/view?usp=sharing